Більша частина резерву американського золота складається з низькопробних зливків, які не підходять для глобальних розрахунків

Згідно з статтею Інституту Мізеса, більша частина резерву американського золота, збереженого у Форт-Ноксі, складається з «нестандартних» зливків низької чистоти, які не відповідають міжнародним стандартам LBMA, що вимагають чистоти не менше 995 з 1000.
Лише 17% зливків у Форт-Нокс відповідають цим стандартам, тоді як 64% мають чистоту від 899 до 901, що робить більшість американського резерву фактично непридатним для світових ринків.

Офіційно, американський резерв становить 8133,5 тонни, половина з яких у Форт-Нокс, решта розподілена між Денвером, Вест-Пойнтом і Федеральним резервом у Нью-Йорку. І хоча ця цифра вражає, золото все ще оцінюється за законодавчою ціною лише 42,22 долара за унцію, що є застарілою ціною, яка не відображає ринкових рухів.

Найбільша проблема полягає у відсутності будь-якого фактичного аудиту з 1970-х років. «Аудит» 1974 року був лише публічною демонстрацією, коли відкрили лише один із 15 сховищ, без перевірки серійних номерів, чистоти або підтвердження власності. Ще гірше, що існують докази зламу печаток сховищ і їх повторного запечатування без аудиту, а також втрати деяких записів.

Корінь цієї проблеми сягає виконавчого указу 6102, виданого Рузвельтом у 1933 році, який заборонив приватне володіння золотом, коли уряд конфіскував великі обсяги золотих монет із чистотою лише 90%, потім їх розплавив і перетворив на зливки. Тоді уряд платив 20 доларів за унцію, але через шість місяців знизив ціну до 35 доларів, що призвело до втрати 40% для громадян. Ця історична спадщина пояснює сьогоднішню присутність у сховищах США великої кількості низькопробного золота.

З іншого боку, інші країни зробили конкретні кроки для вирішення цієї проблеми; наприклад, французький центральний банк нещодавно продав 129 тонн подібного нестандартного золота, збереженого у Нью-Йорку, і замінив його високоякісними зливками, збереженими у Парижі. В США сенатор Майк Лі подав законопроект, який вимагає повного аудиту та переробки нестандартних зливків, що може зайняти кілька років.

Висновок статті полягає в тому, що найбільший офіційний золотий резерв у світі може фактично бути застарілим спадком конфіскації та валютних маніпуляцій, а відсутність прозорості протягом десятиліть ставить під сумнів твердження про його обсяг і чистоту.