Можливості експорту нафти Ірану під загрозою: CSIS окреслює чотири сценарії ескалації глобальної енергетичної кризи

Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), провідний американський аналітичний центр, опублікував детальну аналітичну оцінку, яка показує, як Іран може серйозно порушити світові енергетичні поставки у відповідь на регіональні військові дії. У звіті досліджуються обсяги експорту Ірану та каскадні ефекти для світових ринків нафти, що малює тривожну картину вразливості енергетичної інфраструктури в Перській затоці.

Скільки нафти щорічно експортує Іран?

Іран належить до найбільших світових виробників нафти, хоча міжнародні санкції історично обмежували його експортні можливості. Аналіз CSIS підкреслює, що навіть тимчасові збої в експорті нафти Ірану можуть спричинити різкі реакції ринків. Важливо розуміти базові обсяги експорту Ірану для оцінки серйозності чотирьох сценаріїв збоїв, викладених у звіті.

Стратегічна увага аналізу зосереджена на тому, що станеться, якщо здатність Ірану експортувати нафту опиниться під загрозою — через прямі атаки або блокади ключових морських шляхів. Вибір відповіді Тегерана значною мірою залежить від того, чи залишиться їхня інфраструктура експорту функціональною або буде зруйнована.

Чотири сценарії енергетичної кризи: від регіонального конфлікту до глобального хаосу

CSIS пропонує чотири зростаючі сценарії, кожен з яких має різні наслідки для світових цін на нафту:

Сценарій перший: Блокада іранського експорту нафти
Якщо США або Ізраїль спробують порушити експорт нафти Ірану, блокуючи острів Карг або перехоплюючи нафтові танкери, світові ціни на сиру нафту зростуть на 10–12 доларів за барель. Однак цей сценарій несе непередбачувані ризики для регіональних союзників США, оскільки Іран, ймовірно, відповість асиметричними заходами.

Сценарій другий: порушення Іраном Ормузької протоки
Іран має можливість блокувати один із найважливіших енергетичних вузлів світу за допомогою дронів, ракет і морських мін. Це може зупинити проходження 18 мільйонів барелів нафти щодня, змусивши судноплавних операторів припинити операції і викликавши різке зростання цін на нафту на світових ринках.

Сценарій третій: прямі атаки на нафтові об’єкти Ірану
Якщо інфраструктура Ірану буде під атакою, ціни на сиру нафту, ймовірно, перевищать 100 доларів за барель. Довгострокові скорочення постачання через пошкоджені виробничі та експортні об’єкти посилять ціновий шок, а Іран майже напевно посилить свої відповіді.

Сценарій четвертий: атака Ірану на регіональну нафтову інфраструктуру (найбільш ймовірний)
Аналіз CSIS визначає цей сценарій як найвищий ризик: Іран безпосередньо цілитиметься у нафтові родовища та експортні термінали країн узбережжя Перської затоки. У цьому випадку ціни на нафту зростуть понад 130 доларів за барель, а експорт нафти і природного газу з регіону може бути повністю зупинений.

Перехід через Ормузьку протоку: коли Іран контролює світові нафтові потоки

Одна з найяскравіших висновків звіту стосується вразливості альтернативних енергетичних коридорів. Ормузька протока залишається домінуючим маршрутом транспортування нафти у світі, і спроби обійти її стикаються з серйозними практичними обмеженнями:

Саудівська Аравія: може перенаправити менше половини своїх нафтових експортів через альтернативні маршрути, залишаючи значну вразливість.

Об’єднані Арабські Емірати: хоча частина експорту проходить через порт Фуджейра, приблизно третина нафтових поставок ОАЕ опиниться під ефективною блокадою у разі закриття Ормузької протоки.

Ірак, Кувейт, Бахрейн і Катар: ці країни повністю позбавлені альтернативних маршрутів експорту. Будь-яке закриття Ормузької протоки зменшить їхній нафтовий експорт до нуля.

Ця географічна реальність підкреслює, чому збої в Ормузькій протоці або нафтовій інфраструктурі Ірану становлять екзистенційні загрози для глобальної енергетичної безпеки. Обмежена резервна здатність інфраструктури експорту в Перській затоці означає, що навіть локальні конфлікти можуть перерости у світові кризи постачання та економічні потрясіння.

Аналіз CSIS демонструє, що стратегічне положення Ірану — контроль за вузловими точками та достатні військові можливості — дає Тегерану значний важіль у будь-якому сценарії конфронтації. Розуміння цих взаємопов’язаних ризиків є важливим для політиків і ринків енергії, які оцінюють геополітичну стабільність у Близькому Сході.