Економічний бар'єр і концентрація влади у мережі Solana: чому зменшується кількість вузлів

Мережева архітектура Solana зазнає значних змін, що відображають зростаючий розрив між великими та малими операторами інфраструктури. Якщо раніше мережа могла похвалитися більш ніж 2000 активними валідаторними вузлами, то сьогодні ця кількість знизилася до 795 — тривожний показник для децентралізації екосистеми.

Бар’єри входу та структурні проблеми мережі

Основна причина масового виходу малих валідаторів криється в економіці мережевої участі. Щоб забезпечити рентабельну роботу, оператор вузла має застейкати 160 000 SOL — сума, доступна далеко не кожному. На тлі нестабільності ринку та невизначеності багато дрібних гравців просто не можуть дозволити собі залишатися у мережі, будучи збитковими.

Асиметричні вигоди та концентрація валідуючої потужності

Між тим, великі валідатори продовжують отримувати вигоду з спеціальних субсидій і комісійних схем. Компанія Jito, наприклад, підтримує призупинену програму викупу JTO-токенів, завдяки чому великі оператори мають додаткове джерело доходів. Ця асиметрія створює природний бар’єр: ті, хто має достатній капітал, укріплюють свою позицію, а інші виходять з гри.

Зростаючі ознаки централізації

Поточна ситуація прямо вказує на ризик концентрації валідуючої потужності. Коли кількість вузлів зменшується у 2,5 рази, мережа втрачає у стабільності та децентралізації. Слабкі ринкові умови, обмежений приплив капіталу та вибірковий розподіл вигод створюють умови для подальшої консолідації контролю серед великих гравців.

Структурні проблеми у моделі економічних стимулів потребують переосмислення для підтримки здоров’я мережі Solana у довгостроковій перспективі.